Чому бог не завжди чує молитви
Ісус Христос говорив: «Просіть, і дасться вам буде». Але як бути, коли молитви залишаються непочутими?
Молитва — це розмова з Богом. Він вислуховує нас, а ми йому виливаємо душу, вимовляти. Найчастіше звучать прохання — про любов, благополуччя, світі. Кожен з нас щиро вірить в те, що вони будуть почуті, що допомога обов’язково прийде. Але проходить час, а ми все також залишаємося наодинці зі своїми проблемами. Мимоволі виникає питання: що ми робимо не так? Насправді, Господь нас чує завжди. Просто деколи Він затримується з відповіддю. На те є свої причини.
Господь показує, що ми бажаємо не те, що нам потрібно. Іноді люди завзято прагнуть до того, що не принесе їм нічого хорошого. Вони не можуть знати наперед, що для них краще, а Бог знає. Коли Він бачить, як людина робить помилку, Він не поспішає виконувати його прохання. У такі моменти важливо задуматися, по вірному чи шляху ви йдете.
Господь дає нам зрозуміти, що є щось важливіше, ніж те, про що ми просимо. Звертатися до Всевишнього можна з будь-якими проханнями, які важливі для вас. Але часто буває так, що ми молимося про незначне, не зважаючи на більш серйозні речі. Просимо про матеріальні блага для себе, коли хворіють батьки, або нарікаємо на те, що годі й шукати нового супутника життя, в той час як є серйозні проблеми з дітьми. Господь допомагає нам розставляти пріоритети, незримо направляє нас в потрібну сторону своїм мовчанням у відповідь на наші молитви.
Ми вибираємо корисливі мотиви. Буває, що в своїх молитвах люди просять грошей і матеріального благополуччя. Чи відповідає Бог на такі благання? Це залежить від того, в яких умовах людина просить. Якщо у нього хвора мати, якої не вистачає грошей на операцію, це одне. А якщо у нього вже є кілька машин, але він дуже хоче ще одну — це зовсім інше. В останньому випадку мають місце користь, безрозсудне бажання накопичення. Господь навряд чи підтримає таке прохання, і не варто дивуватися, якщо вона не буде виконана.
Всевишній перевіряє нас і нашу віру в Нього. Господь Бог не чарівник, який за помахом палички повинен виконувати будь-які забаганки. Але якщо Він бачить, що людина наполегливо, день у день, невідступно слідує за своєю молитвою, щиро вірить, що допомога понад прийде, то Він ніколи не залишить такого прохача. Ті ж, хто після декількох спроб махають рукою і втрачають віру, залишаться ні з чим.
Близький, за якого ми молимося, не готовий прийняти даруються понад блага. «Дай Бог, щоб донечка добре вийшла заміж», «Допоможи, Господи, щоб син з армії повернувся неушкоджений»… Як часто в наших молитвах звучать прохання про родичів, близьких і дорогих нам людей. Ми від щирого серця бажаємо їм найкращого. Але чи готові вони прийняти те, про що ми просимо для них? Чи буде для них це благом? На жаль, ми не знаємо відповіді на ці питання. Якщо ваша молитва про родичів ще не прийнята, не гнівити. Бог знає, що робить.
Ми молимося без віри. Так нерідко відбувається з тими, хто тільки прийшов до Господа і тільки почав свій шлях до віри. Вони можуть старанно молитися, ходити до церкви, але не до кінця вірити в те, що чудеса можливі. Треба повністю віддатися в руки Господа, покластися на нього і довіритися йому. Тільки тоді, коли ми не будемо сумніватися в його силі, Він зможе нам допомогти.
Наша нетерплячість ставить перепони. Господь завжди чує наші прохання, і він знає, коли краще привести їх у виконання. Це може бути негайно ж або через рік, два, десять років. Чи готові ми чекати стільки? Здебільшого немає. Нам потрібно все тут і зараз. Ми нетерплячі. Навчіться чекати і вірити в те, що одного разу ваша молитва стане реальністю.
А що ми даємо Богу? Задайте собі це питання і постарайтеся відповісти на нього щиро. Бог чесно служить нам, завжди перебуваючи поруч, підтримуючи нас. А ми? Наше служіння Йому повинно полягати в молитвах, постійної подяки, відвідуванні церкви, дотримання посту і багатьох інших християнських речах. Почніть служити Господу, і Він почне служити на благо вам.
Не всі в наших силах. Молитви про здоров’я близьких, про їх зцілення майже завжди відчайдушні. Люди моляться щосили. Чому ж їх прохання не завжди виконуються? Відповідь проста: не всі в наших руках. Господу Богу краще знати, кому що судилося, кому і коли приходити в цей світ, а коли йти. Ми можемо тільки змиритися з цим і відпустити своїх близьких у разі, якщо нам судилося попрощатися з ними.
